Солом'яний бичок Lyrics

Жив собі дід та баба

Дід служив на майдані майданником

А баба сиділа дома, мички пряла

І такі вони бідні – нічого не мають

Що зароблять, то проїдять, та й нема

От баба й напалась на діда: зроби

Та й зроби їй солом'яного бичка

І осмоли його смолою

Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався?

Зроби, я вже знаю навіщо

Дід – нічого робити – взяв

Зробив солом'яного бичка й осмолив його смолою

Переночували. От на ранок баба набрала мичок і

Погнала солом'яного бичка пасти

Сама сіла, пряде кужіль і приказує

Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Доти пряла, поки й задрімала

Коли це з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь

З обдертим боком

Наскочив на бичка

Хто ти такий? – питає. – Скажи мені! А бичок йому

Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений

Ведмідь каже

Коли ти солом'яний, смолою засмолений

То дай мені смоли обідраний бік залатати

Бичок нічого, мовчить; ведмідь тоді його хап за бік

Давай смолу віддирати

Віддирав, віддирав та й зав'яз зубами, ніяк і не вирве

Сіпав, сіпав – затяг того бичка хто знає куди

От баба прокидається – аж бичка нема

Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся?

Мабуть, він уже додому пішоів

Та мерщій днище та гребінь на плечі та додому

Коли дивиться – ведмідь у бору бичка тягає. Вона до діда

Діду, діду! Бичок наш ведмедя піймав, іди його забери

Дід вискочив, віддер ведмедя, взяв і кинув його в погріб

От на другий день, ще ні світ ні зоря

Баба вже взяла кужіль і погнала на толоку бичка пасти

Сама сіла, пряде кужіль і приказує

Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду

Доти пряла, поки й задрімала

Коли це з темного лісу, з великого бору

Вибігає сірий вовк та до бичка

Хто ти такий

Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений

Коли ти смолою засмолений,– каже вовк

То дай і мені смоли засмолити бік, а то собаки обідрали

Бери

Вовк зараз до боку, хотів смоли віддерти

Дер, дер та зубами й зав'яз, що ніяк уже й не віддере: що хоче назад, то ніяк

Вовтузиться з тим бичком

Прокидається баба – аж бичка й не видно

Вона й подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів», – та й пішла

Коли дивиться – у лісі вовк бичка тягає

Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб вкинув

Погнала баба і на третій день бичка пасти: сіла та й заснула

Аж біжить лисичка

Хто ти такий? – питає бичка

Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений

Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку

Капосні хорти трохи шкури не зняли

Бери

Зав'язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься

Баба й цього разу дідові сказала, дід вкинув у погріб і лисичку

А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали

От як назбиралось їх четверо

Дід сів над лядою в льох та й давай гострити ножа

Ведмідь почув та й питає його

Діду, навіщо ти ножа гостриш

Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі, й бабі кожухи

Ох, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю: я тобі багато меду принесу

Ну гляди! Тільки принеси

Взяв та й випустив ведмедика

Далі сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає

Діду! Навіщо ти ножа гостриш?

Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити

Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за те цілу отару овечок прижену

Гляди ж, прижени

І вовка дід випустив

Сидить далі та ще ножа гострить. Виткнула мордочку лисичка та й питає

Скажи мені, будь ласкавий, дідусю, навіщо ти ножа гостриш?

У лисички, – каже дід, – гарна шкура на опушку й на комірець, хочу зняти

Ой, не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі й гусей, і курей принесу

Ну гляди! Принеси

І лисичку дід пустив. Зостався один зайчик

Дід і на того ножа гострить. Зайчик його питає: «Нащо?» А він і каже

У зайчика шкурка м'якенька, тепленька – будуть мені на зиму рукавички й капелюх

Ох, не ріж мене, дідусю, я тобі стрічок, сережок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю

Пустив дід і його

От переночували ніч, коли на ранок

Ще ні світ ні зоря, аж-дер-дер! – щось до діда в двері. Баба прокинулась

Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить, піди подивись

Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду приніс

Дід узяв мед, та тільки ліг, аж у двері знову дер-дер! – повен двір овець вовк понагонив

А незабаром лисичка принесла курей, гусей – усякої птиці

Зайчик понаносив стрічок, сережок, намиста доброго

І дід радий, і баба рада

Взяли вони попродали овечки та накупили волів, та став дід тими волами ходити чумакувати

А бичок, як не стало вже треба, доти стояв на сонці, поки й розтанув