Ріпка

Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка

а в баби дочечка Мінка, а в дочки собачка Хвінка

а в собачки товаришка — киця Варварка, а в киці вихованка — мишка Сіроманка

Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику

Гною трохи наносив, грабельками підпушив

Зробив пальцем дірку та й посадив ріпку

Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно

Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав

Росла дідова ріпка, росла

Зразу така, як мишка, була, потім як кулак, потім як буряк, потім як два, а нарешті стала така, як дідова голова

Тішиться дід, аж не знає, де стати. «Час, — каже, — нашу ріпку рвати»